| * * * |
|
Райдуга з неба злетіла, Райдуга впала на землю, Барвами вкрила долину, Плава і в’ється над нею, Ніжно її обіймає, Ясно всміхається сонцю, Крила йому простягає... Райдуга з неба упала, Райдуга впала на землю... Щастя, о райдужне щастя! Ти ще не падало з неба, Ти тільки в снах прилітало, Щоб осліпили істоту, Щоб осліпити і зникнуть... Щастя, чи й ти коли-небудь Спустишся з неба на землю, Крилами, бідну, обіймеш, Руки простягнеш людині?! |
| 1906 |