| * * * |
|
Гроза пройшла... зітхнули трави, Квітки головки підняли, І сонце тепле і ласкаве Спинило погляд на землі. Здаля розвіялись тумани, Знов ясно, пахощі, тепло... Спинилась кров, замовкли рани... Прибите серце ожило. Літає радість, щастя світе, Дзвенять пташки в садах рясних, Сміються знову трави, квіти... А сльози ще тремтять на них. |
| 1905 |