| ЗИМОЮ |
|
Дивилося сонце на срібнії віти, Всміхалося їм, і вони не змогли Усмішки блискучого сонця стерпіти І танути в млості якійсь почали... І срібло розтало... і бачили віти, Як капали сльози по одній із них, Як сонце сміялось і сяло в блакиті... О сонце! Нащо ти всміхалось до їх?! |
| 1904 |