| * * * |
|
Як камінь — серце. Крига в крові... Думки безкрилі — на землі. Квітки, неначе паперові, Весна чи осінь в сірій млі... Вернути б молодості роки! Усе б, як в казці, ожило, В долину б бризнули потоки, У душу — сяйво і тепло. Квітки б задихали пахуче, Почувся б спів шовкових трав, А вітер буйний і жагучий Про мавку б в лісі розказав. А солов’ї? Всю ніч до краю Сльозами б щастя залили, Усе б замовкло серед гаю, Зітхнули б чайками орли. Думки б полинули пташками Її шукати по світах, Барвінком слатись під ногами, Цвісти квітками на устах; В огні то з неба, то з безодні Пісні пісень співати їй, Їй, недосяжній і холодній, Але моїй, лише моїй... Вернути б молодість... |
| 10.VІ.1928 |