| * * * |
|
В моїй душі не сходе сонце І не горять над нею дні... В ній небо хмарами закрито І всі погашені огні. У ній вовками муки виють Та стогнуть рани, як сичі, По ній блукають тільки тіні І тихо плачуть, ідучи. Моя душа — моя країна — В диму руїн, в кривавій млі, Лежить вона з розбитим серцем, З вінком терновим на чолі. |
| 2.V.1919 |