| * * * |
|
В кафе, наповненім юрбою, Де ллються вина золоті, Як я люблю лишатися з тобою, О смутку мій, на самоті. В кутку десь, в сутіні вечірній, Ми сидимо удвох, одні, І тихо слухаєм в журбі безмірній, Як плачуть струни жалібні. І серцю солодко... Музика грає, Огні, веселий сміх, вино... Як хороше, коли страждає На світі серце хоч одно. |
| 10.VII. 1919 |