| * * * |
|
Я сонця жду, і сонце зійде, І ранок прийде — Вір, моя мила, жди і радій! В ранку надій, В райдузі мрій Сонця чекай І розцвітай. В долі людській є щось таємне... Ми недаремне Роки страждали, тернами йдучи, Руки рвучи, Все уночі... Ні! недарма Рідша пітьма. Рідшає терен, зникають тумани, Гояться рани, Вір мені, люба дружино моя... Бачу вже я В квітах поля; Все, що вві сні Снилось мені. |
| 1906 |