НАД МОРЕМ |
«Шуміть, шуміть, морські безодні, Сміліше, море, в бій лети! Душа моя така ж сьогодні Крилата, вільна, як і ти». Стою над кручею страшною, Каскади злотні сонце ллє, А там, внизу десь, підо мною, В гранітні бубни море б’є. «Руйнуй, руйнуй холодні скелі, З піснями труни розбивай,— І з мене теж пісні веселі Летять, як хвилі, в рідний край». А в тім краю, у тій пустелі, В краю прокляття і ганьби Одні — глухі, байдужі скелі, Другі — осліплені раби. І скарги зойк несеться з мене, І гніву дим за ним летить, А море, вільне і шалене, Танцює, грає і шумить. «Танцюй, танцюй, мій коню сивий! Весь в піні, гриву розпускай, Летім у край мій нещасливий, Летім у мій невільний край!..» ...На човні я... вітри співають, Кричать чайки, кудись звучи... В очах моїх знамена мають, Бряжчать, виблискують мечі. |
1908 |