| * * * |
|
На гори високі, на срібло снігів! На саму далеку вершину! З якої, раніше крилатих орлів, Вітаючи, ранок я стріну... За хмари! Де сонце блискуче жиє, Не томлячись, сяєво лити... Де світу набрав би я в серце своє І сам уже зміг би світити. |
| 1906 |