| * * * |
|
Гори сплять, повиті млою. Спить давно уся земля,— Тільки з мукою страшною Не засну до ранку я. В сяйві місячнім блукають Голубі отари хмар... То пасуться, то лягають, То спускаються у яр. Не засну я... мучать думи; Не горів я і погас, А народ мовчить в задумі І чека в останній раз. Море б’є в граніти темні,— Чорний демон б’є крилом, І сичить слова таємні, І сміється над рабом... Не засну я... Гнів голодний П’є і сушить кров в мені, І несеться шум народний, І півнеба у вогні! Справді... Небо в злоті грає, Хтось вінок із хмари в’є... Не засну я... сил немає,— Ранок радісний встає! |
| Крим |