| * * * |
|
І далі, далі все ми йшли Серед туману, серед мли, І враз повіяв буревій Весною згублених надій. Збудилось щось живе в серцях... Заблисли сльози на очах... Спинився я... Дивлюсь набік І сльози бачу у калік. Що сталось? Кажуть: «Угорі Проміння сонця чи зорі». Ждемо. Надходить безліч їх, І сльози світяться у всіх. І віддих рідної землі Почули ми — старі й малі... І всі ми впали на коліна: Невже воскресла Україна?! |