| «А ТИ, МАРКУ, ГРАЙ...» |
|
На небі хмари. Все більш смеркає, І ніч безмежна, як світ, іде. Все скуте жахом, а Марко грає, А Марко грає, що сонця жде. Посуха. Голод. Народ вмирає. Де ж Милосердний? Нема ніде. Нема й не буде! А Марко грає, А Марко грає, що Бог іде. Не стало Марка: упав голодним, Упав на землю мерцем німим... Засяло сонце над ним, холодним, І Бог в задумі схиливсь над ним. |
| 5.V. 1922 |