| * * * |
|
Глянь мій милий, скільки вроди, Скільки сонця навкруги! Глянь, як сяють срібні води, Як хвилюються луги!.. «Я сліпий... тебе ось... бачу...» Ось послухай: десь за гаєм Соловей заплакав враз... Побіжім його спитаєм, Чи любив він більше нас?! «Я глухий... тебе ось... чую...» |
| 1905 |