| * * * |
|
Я більше не плачу... Я муку свою В кайдани на вік закую: Народ мій закутий в кайдани, Горять його рани... душу свою Я ранам його віддаю... Я більш не співаю: в борні уночі Співають залізні мечі... Вночи блискавками літають, До бою скликають,— І меч мій в борні Нехай заспіває мені. Доволі мовчати! Глухі і німі Раби закричали в ярмі,— Народ закричав мій: «до бою! За землю, за волю!!» в помсті сліпій Кричу я: «за волю! на бій!» |
| 1905 |