| * * * |
|
Ти знову у мене окрилюєш мрії, Ти знову життя убираєш в квітки,— І сльози у мене нависли на вії, І з темних могил повставали думки. І знову лечу я до світлого краю, Борюся за волю, людину люблю, В піснях своїх горе людське виливаю, Пісням своїм душу усю віддаю. І знову я вірю, що зникнуть тумани, Розступиться темная ніч на землі, І сонце ласкаве на обрії встане, І усміхом сльози осуше її. |
| 1904 |