| * * * |
|
Погасло сонце ласки і тепла, Побили цвіт квіток моїх морози,— Не до пісень мені: тремтять на віях сльози, І туга душу обняла. Погасло сонце — мрія чарівна, І я блукаю знов без світла ... Душа моя на мить, на мить одну розквітла І стала знову, як труна. |
| 1906 |