| * * * |
|
Коли б я знав, що розлучусь з тобою, О краю мій, о земленько свята, Що я, отруєний журбою, В світах блукатиму літа; Коли б я знав про муки люті, Про сміх і глум на чужині, Що в мене будуть руки скуті І в мури замкнені пісні,— Я попрощався б хоч з тобою, До лона рідного припав, Прислухався б до шуму трав І зник... Ні! Не пішов би я з ганьбою Шукать ганьби на чужині... На хрест?! Однаково мені! |