| * * * |
|
Швидко, швидко ми побачимось, Рідна матінко моя... Наговоримось, наплачемось... Розжену я хмари-тученьки На пооранім чолі, Обцілую твої рученьки... Замету усі доріженьки, Де ходила ти сумна, Змию слізьми твої ніженьки... Розкажу тобі, старесенькій, З чим зустрівся я в житті, Коли вийшов я малесенький... Все розтрачено, розгублено, Бо воно було людьми Не шановано, не люблено... І зберіг я тільки, ненечко, Скарб один, що ти дала,— Золоте, як зірка, сердечко... Виглядай мене в віконечко: Незабаром я прийду. Принесу я серце — сонечко... |
| 6.V.1922 |