| * * * |
|
Все жду чогось... чого, і сам не знаю, І хто його до мене принесе? Пустеля стелиться без краю, І навкруги умерло все. А я все жду... Щодня, щоранку, Коли прокинуся від сліз, Питаю я стару служанку: «Ну, що? — приходив і приніс?» |
| 6.VІІ.1922 |