| * * * |
|
Жита! Пригадую... Як сон... дитячий, золотий... Схиляюся і падаю на землю, І серце біля них кладу... О дорогі мої! Шуміть мені забуту казку, П’яніть мене своїм диханням, Щоб я упився і не знав — Де зараз я,— чи на чужині, Чи там, ах, там, в краю коханім. |
| Баден, 21.VI.1919 |