| * * * |
|
Тікаю від крові до сонця, квіток... Женеться за мною кривавий поток, Сміється: ха-ха, дожену, дожену, Тебе поверну я в твою сторону. Ха-ха, я всю землю орлом облечу Шляхами нестями, розпуки, плачу, Заллю, обчервоню свої береги, Щоб тільки червоно було навкруги. Спущуся в безодню, знімуся до хмар, Розкидаю гору, закидаю яр, Щоб тільки була на землі рівнина: В кривавій пожежі пустеля одна. Хай очі поплачуть — не шкода плачу: Я радістю, сміхом колись одплачу, І там, де лишаю я зараз кістки, Зриватимуть діти колосся й квітки. Мовчу я... нічого йому не кажу, Я слухаю пісню і далі біжу, Біжу я до сонця, до моря, квіток,— Женеться за мною кривавий поток. |
| 9.ІІІ.1919 |