| ЮНАЦЬКА ПІСНЯ |
| Олегові |
|
Розпались кайдани, минула зима, Розвіялись хмари, розтала пітьма, І сонце всміхнулося рідній землі, Голодну, холодну зогріло в теплі; Як поле, хвилюється рідна земля, Як море розкуте, широко буя. Потоки, потоки шумлять та гудуть, Сини України ідуть та ідуть. Як хвилі, позлочені сонцем згори, Шумлять і гойдаються їх прапори. А Воля в темниці, а Воля в тюрмі, Орлицею б’ється об стіни німі. Потоки, потоки шумлять та гудуть, Сини України ідуть та ідуть. І чутно вже Волі, як хвилі шумлять, І видно вже Волі, як мури тремтять І прапор вже має у неї в руці... О, швидше б до неї, о, швидше, борці! Земля розступилась! І з праведних трун Виходять Хмельницький, Мазепа, Богун! І з Волі знімають кайдани міцні, І слізьми співають щасливі пісні. А буйні потоки все дужче шумлять, А стіни високі все більше тремтять... Ще хвиля остання — і мури впадуть! Сини України на мури ідуть. |
| 1915 |