| * * * |
|
Ми не кинемо зброї своєї: Наше військо сміється б’ючись, Наше військо в боях бенкетує, Наше військо вмира сміючись. Ми не зложим червоного стяга... Кров червона із нас пролилась... Власну кров ми ворожою змиєм... Гострі коси залізні у нас! Ми не підем з кривавого бою! Наші друзі по тюрмах гниють, Наші друзі в Сибіру конають,— Ми назад їм проложимо путь. Ми не кинем боротись за волю: Наші браття упали в борні, Їхня кров ще гаряча на ранах, Їхні рани горять ще в огні. Ми не зложимо зброї своєї... Дужі в нас і бажання, і гнів, Ми здобудемо землю і волю І загоїмо рани віків. Ми не підем з кривавого бою: Наше військо сміється б’ючись, Наше військо в боях бенкетує І в боях умира сміючись!.. |
| 1906 |