| * * * |
| М. В. Лисенкові |
|
Умер кобзар, порвались струни, Замовкли звуки голосні, Дніпра пороги і перуни, Співця єдиного пісні. Як в щемках, серце України, В сумній жалобі сирота. Замовк кобзар — співець єдиний, Розбилась арфа золота. Вже не почуємо довіку, Вже не побачимо співця. О, хто збагне журбу велику, Якою пройняті серця?! О Дніпре, встань, розбий пороги, На цілий всесвіт зареви! О краю, скинь вагу знемоги! О земле, груди розірви! |
| 24.Х.1912 |