| * * * |
|
Плила хмаронька над країною, Над країною-сиротиною, Плила хмаронька, зупинилася, На сирітоньку задивилася. Зупинилася, задивилася, Сумом вкрилася, слізьми вмилася І заплакала над оселями, Над оселями, над пустелями: «Я набачилась світу Божого І широкого, і хорошого, Квітне маком він, розстилається, Морем-казкою розливається. Тільки ти стоїш, Українонько. Тільки ти стоїш, сиротинонько, Як могилонька почорнілая, Як дівчинонька помарнілая». |
| 23.IX.1911 |