| ГОЛОД |
|
І Проклятий, збуджений громами, Підвівся, встав з землі І зарипів голодними зубами В гнилій кривавій млі. І він пішов, нестриманий, полями До міст, до сіл, до хуторів. Він нападав на все без тями — І все без тями гриз і їв. Він розривав бика руками, Вівцю, як хліба шмат, ковтав, Дітей малих з’їдав з кістками. Не обминав дерев і трав. Все з’їв. Тікали — не спаслися; Догнав у горах, у лісах, А тих, що в муках розп’ялися, Він з’їв, голодний, на хрестах. І враз самий лишився у пустелі, Всміхнувсь, зітхнув, на гору зліз І написав огнем на скелі: «Хліб, мир і воля — наш девіз». |
| 29.ІІІ.1922 |