| * * * |
|
У Степана — рана, а в труні — Марина. Доня притулилась до Івашка-сина. У Степана рана... він не розуміє, Як це вчора сталось, а спитать не вміє. Пригадав: «Ввірвались, скриню розламали, Лаялися довго і чогось шукали. Стерпіти несила, жінка їм і каже: «Гетьте собі з хати, а то хтось тут ляже!» Подивився вовком: «Замовчи, холера!» Вихопив і стрельнув в груди з револьвера. Я його хапаю за криваву руку, А над головою бачу вже шаблюку. Далі, що зо мною сталося,— не знаю, Розкажу, спочину, тільки пригадаю». У Степана — рана, у труні — дружина, Доня притулилась до Івана-сина. |
| 1921 |