| * * * |
|
Ой не квітни, весно,— мій народ в кайданах, Мій народ в задумі, Очі його в стумі, Серце його в ранах, А життя в туманах. Ой не квітни, весно, пишними квітками, Бо народ мій встане, Розіб’є кайдани, Вкриє світ димами, А поля тілами. Ой не квітни, весно, глянь — надходять хмари, Тугою чорніють, Гнівом червоніють, Ой ті хмари-кари... Смерть вам, яничари! |
| 1906 |