| * * * |
| Марії Фабіановій |
|
В Вас стільки сонця золотого, Блакиті чистої, тепла,— Неначе з краю чарівного Вас хвиля моря принесла. І як Ви можете тут жити, Серед безлюдних цих пустель, Промінням серця свого гріти Граніт холодний мертвих скель!! Чи принесли Вас крила хвилі, Щоб Ви світили в сизій млі, Щоб люде вірили, терпіли І ждали сонця на землі. |
| 18.IX.1941 |