К. М. Г.

Що я бачу? Цвітом вишні
Ти обсипана в саду.
В срібну пряжу дні колишні
Я з сучасними спряду.

Я — юнак, ти — квітка в полі.
Я спинився на коні.
Усміх щастя, усміх долі
В душу падає мені.

Встав з коня, обняв, як зараз,
Ти тремтиш, як і тепер.
Сонце, співи, крики, галас...
Степ простори нам простер.

Перші промені кохання.
Я у тебе. Ти моя.
Хай дзвенить нам в час вінчання
Тільки пісня солов’я!

Що я бачу? Усміх жінки,
Шлюбний перстень, медальйон,
В косах срібні павутинки...
О, смішний осінній сон!

Але тихше: чуєш звуки,
Скрипка плаче, плачу я.
В серці пусто... Стисни руки!
Будь, о будь навік моя!

18.І.1922