| * * * |
|
Так, справді «край»... ми пізно стрілись, Коли погасли всі огні, Коли надії розлетілись І журно зникли вдалині. Але в журбу мою про тебе Тернову згадку я вплету. Нехай життя як ніч,— на небі Я бачив хмарку золоту. |
| 20.ІV.1919 |