Так, як Данте любив Беатріче...

* * *

Так, як Данте любив Беатріче,
Як Петрарка Лауру любив,
Так люблю я тебе, моя пташко,
Хоч тобі я і серце розбив.

Так вже дивно буває на світі:
Друг найближчий — і ворог же твій...
Від руки найніжнішої рани
Заживають в могилі одній.