| * * * |
|
Твої очі — тихий вечір, Що спускається безгучно, Несучи на землю спокій На своїх сріблястих крилах. Твої очі — сизі хмари, Крізь які у день похмурий Пробивається проміння Твого серця золотого. Твої очі — срібна річка З таємничим царством казок... Їх розказують нечутно Золотим рибкам русалки. Твої очі — ніжні квіти, На яких спинились сльози Після мук за світ безщасний, Як росинки після ночі. Твої очі — тиха радість, Що у душі людські ллється І несе в яснім спокою В їхні ночі усміх неба. |
| 1905 |