| * * * |
|
Тануть, В’януть Сніги,— Як крізь хмари летючі Гляне сонце блискуче, Усміхнеться в привіті, Розіллється в блакиті. Тане сніг, В’яне сніг, Гине! Тане, В’яне Мій сум,— Як в уяві ти встанеш І в усмішці розтанеш, І простягнеш через милі Свої руки сніжно-білі. Тане сум, В’яне сум, Гине! |
| 1906 |