* * * |
І бачу я тоді широке синє море — Клекоче глибина, і стогне, і реве, І хвилі піняві збігаються, як гори, І гурт човнів на морі тім пливе; І дружно козаки на весла налягають, І кожний піну б’є, і кожний хвилю рве... Лютує, стогне море, з ребер їх скидає І піною, скажене мов, їм очі забиває — Я чую голос їх... я бачу — потопають!.. |
(1861) |