| ІСХОД |
|
Не забути тих днів ніколи: Залишали останній шмат. Гуркотіли й лякались кола Під утомлений грім гармат. Налітали зловісні птахи, Доганяли сумний похід, А потяг ридав: «На Захід... На Захід... На Захід...» І услід — реготався Схід. Роззявляв закривавлену пащу, П’яний подих нудив, як смерть. Де ж знайти нам за Тебе кращу Серцем, повним Тобою вщерть? |
| 1920 |