| * * * |
|
Кожен день тут проходить пустельний і легкий, А Ти — там, за горами й ярами гориш. Не поможуть ні подорожі далекі, Ні чужа далечінь, ні весна, ні Париж. Заспокоїти серце? Та чим же? Та як же? Научи мене кров’ю Твоїх молитов! Не поможе ніхто. І не буде інакше. І з сльозами моїми змішаю питво. Що мені телефоти, версалі, експреси? Нащо грім Аргентин? Чудеса Ніагар? Сниться синя Синюха і верби над плесом, Вільний вітер Херсонщини, вітер-дудар. Сниться гомін дубів прадідівських та річка, Бідна хата та тепла долоня сестри... Тільки б рідного поля зворушлива стрічка! Тільки б сіра солома прабатьківських стріх! |
| 1923 |