* * * |
Вже на єдвабі неба осінь Гаптує золотом лазур, Вже воздух диха у знемозі Передчуттям музики бур. На вирізьблені крайобрази З каміння, золота і скла Журливо-жалібно лягла Гримаса болю і образи. І спокій щось шепоче в сні, І далечінь прозоро вабить В простори, золотом рясні, В жалоби жовтої єдваби. |
1922 |