БЕРЕЗІЛЬ |
Весняний вітер віє листям ржавим. Снує туман. Земля стопила сніг. Чому ж Ви там, за брамою Варшави, Чий брук співа під кроком ніжних ніг? Чому ж Ви там? І тут хвилясті хмари, Весну крізь ніч ворожать зорі й тут, Вартують мій весняний сум примари, Весняні сни сріблясту млу прядуть. Вже скоро. Ось — вже вітер пружить крила, До сонця п’яна попливе земля. Невже ж отут, де знов життя пригріло,— Не розцвітем навіки — Ви і я? |
1922 |