* * * |
Покарано... На наші кров і піт Прийшла орда. Лишили олтарі ми. Шукаєм путь в туман незнаних Римів, Врятовані від варварських копит. Та в мрії живемо необоримій, Що прийде час і зранені степи Одягнуться в нових поем снопи, Пов’язані у перевесла рими. Тож поки на ланах душі німої Таємно спіє засів золотий, Околицями людськими йдемо і Щоденний цвіт збираєм — я і ти, Душі дружино вірна! Так, у парі, Минулих днів зібрали ми гербарій. |