| L’ART POÉTIQUE* |
|
Не жар ліричних малярій, Не платонічні очі Музи,— Скінчився вік ваш, кустарі, Під рокоти космічних музик! І над безоднями глибин Стихії шалом біснуватим — Єдино Конструктивний Чин Поможе нам опанувати. Не Піфії сліпий екстаз, Не вундеркіндство і арена, Ні! Математика проста — Прозорим променем Рентгена. Талан — ліричне джерело. То ж — не поет, хто лиш невпинно Дзюркоче про добро і зло. Поет — мотор! Поет — турбіна! Поет — механік людських мас, Динамо-майстер, будівничий. Повстань майбутнього сурмач, Що конструює День над Ніччю. Він з пекла й грому димних міст, В яких пульсує електричність, Поемою будує міст Туди — у недосяжну вічність. Серед самумів, серед злив Екстрактами могутніх формул Він — неустанний хімік слів — Планує витривалу форму. Сталево пружиться рука — І впевнено, з опори рими, Ось вірш, як стріл, необоримий — Зростає аркою рядка. |
| 5.VІ.1924 |