| * * * |
| Юрієві Дараганові |
|
Життя біжить необориме Під ураганом лютих злив, Спасибі ж, любий побратиме, За китицю цілючих слів! Дивіться — ось сталева гарда Не захистила: крапа кров. Вже демон б’є останню карту, Перемагаючи добро. Вже я хитаюся безсило, Не криє блідості шолом. Вже введено останні сили В глухий двобій з одвічним злом. Так. І весна, і сонце, й квіти, Ще ціле літо жде мене, Та знаю — ніби ясний Квітень Моє юнацтво промайне. Та знаю, що тримавший стилос — Стилет тримати не здола, А так бажалось, так хотілось Апостольського постола. Один, полишений скорботам, Боюсь: розвіється імла — Петроній стане Дон Кіхотом, А вітряками — демон зла... Сплітаю вірші з нервів пасма І жду кінця страшної гри. А те, що Вам музична спазма, Мені — ридання, кров і крик. |
| Березень, 1923 |