Від упорядника |  Новини |  Зміст |  Стежки |  Подяка    Б.Лепкий
ПЕРШИЙ СНІГ
Тихо, легко і спроквола
Білий сніг паде, як з сита,
Вже ціла земля довкола
Ним прикрита.

Забілілися діброви;
Сосни, берести і дуби
Вже дістали для обнови
Білі чуби.

Порівнялись людські ниви,
Кривди в поділі не слідно,
Всюди тихо, мовчазливо,
Всюди бідно.

І гроби там під горою,
Що їх смерть так пильно риє,
Вітер білою габою
Рівно криє.

Вже, мабуть, і ту дорогу,
Що по ній ми ходим, було,
Снігом занесло, небогу,
І — задуло.