| * * * |
|
Я хочу на озеро Світязь, в туман таємничних лісів. Воно мені виникло звідкись, у нього сто сот голосів. Воно мені світить і світить, таке воно в світі одне. — Я Світязь, я Світязь, я Світязь! Невже ти не чуєш мене?! І голосом дивним, похмурим, як давній надтріснутий дзвін: — Батурин, Батурин, Батурин! — лунає мені навздогін. Я річку побачила раптом. Питаю: - А хто ж ти така? — Я Альта, я Альта, я Альта! — тонесенько плаче ріка… |
 |
| Джерело: П.Моторний |