* * * |
Велика мить! Таємна мить! Тобі, як богові, молюся; Перед тобою я схилюся, Як тільки подих твій злетить. Люблю твій образ, той незримий Ні для думок, ні для ідей; Кохаю голос невловимий, Такий нечутний для людей. Хотів би я тобою бути, І стати іскрою, як ти,— І метеором промайнути, І в вічність миттю перейти. |
1919 |