| * * * |
|
На арфі господній колись увірвалася Найтонша, найкраща струна. І так до сьогодні та арфа зосталася Без радісних згуків, сумна. І в нашому серці єсть арфа розбитая, І в серці чогось не стає. Пісенька кожда журбою вповитая Ще більше жалю додає. |