| * * * |
|
Не розкажу я дум своїх Людям зрадливим, хижим, хитрим,— Хай краще слухають гаї, Веселі квіти, хмари, вітри... До вас, мої єдині друзі, Я серце принесу розбите І очі, виплакані в тузі, І слово, жовчею облите. |
| Чернігів, 1912 р. |