Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка | А.Волинська |
* * * |
Почуй, нарешті, як мені болить! Болить наперекір благополуччю і цим дощам, холодним і тягучим, які могли б і пекло остудить. Болить так, як поріз і так, як шрам. Як тільки-но загарбаній державі болить її вчорашня горда слава, на глузування здана ворогам. Живу на вістрі списа, на мечі... А ти живеш — і сміху не тамуєш, І ні за чим ніколи не шкодуєш, З озер душевних смуту женучи. Та раптом ці вогні тебе на мить обпалюють,— осінні, тимчасові... Ти думку уриваєш на півслові: Почув, нарешті, як мені болить. |