Від упорядника |  Новини |  Зміст |  Стежки |  Подяка

А.Волинська

* * *

Я втратила свідомість біля тебе. Очима одурманив, осліпив! Я знаю, що їм вірити не треба, Та серце править вдячності молебень За створене тобою диво з див. Задзвонить неминучість ланцюгами Над прірвою моєї самоти... О ні! — ще не приводь мене до тями, Холодними коханими руками Мені гарячу голову крути!