Від упорядника |  Новини |  Зміст |  Стежки |  Подяка    А.Волинська
* * *
Я втратила свідомість біля тебе.
Очима одурманив, осліпив!
Я знаю, що їм вірити не треба,
Та серце править вдячності молебень
За створене тобою диво з див.

Задзвонить неминучість ланцюгами
Над прірвою моєї самоти...
О ні! — ще не приводь мене до тями,
Холодними коханими руками
Мені гарячу голову крути!