О жінко! жінко, жінко...

* * *

О жінко! жінко, жінко...
Спокусонько, спокусо!
Чи ж так тобі погано
велося у раю? —
Гуляй собі, блаженствуй
і зернятка полускуй,
І не підходь до древа
у третьому гаю.

Ти — спокусила долю.
В раю не прижилася.
Зате у цій юдолі,
серед земних химер,
Сама даруєш Долю,
і щастя, і нещастя!
«Cherchez la femme!» Шукайте...
Відвіку й дотепер!

Премудрість одурити —
це запросто зуміє
І королю самому
не раз поставить «шах».
І так очима Єви
подивиться на змія,—
Що звалиться він з гілки
із яблуком в зубах!